Історія закладу освіти

Маниковецька ЗОШ І-ІІІ ступенів розташована в центрі села в будинку, збудованому на початку ХІХ ст. шляхтичем Косельським. Це був маєток з червоної цегли у вигляді прямокутника, з 4 башнями, на яких, викувані місцевими ковалями, флюгелі. Будинок двоповерховий. Площа будинку 1860 кв.м., товщина стін – 2,5 м. В окремих кімнатах зберігся ще перший паркет, а на коридорі – своєрідна на той час плитка. Дуже цікавими є підвальні приміщення, де колись була кухня, комора, в'язниця. Старожили кажуть, що від підвалу до місцевого костелу веде підземний хід, але знайти його не вдалося. З 1917 року в приміщенні сучасної школи був сільськогосподарський технікум, машинно-тракторна станція, місцевий клуб. З 1956 року в цьому будинку розташувалася місцева школа. Освіта в селі розвивалася здавна. Діти навчалися в невеличкій церковно-приходській школі, де їх навчали польською мовою. Після революції навчання не проводилось.

1934-1941 роки діти здобували семирічну освіту. Після визволення села відновилось навчання і за парти сіли діти віком 7-14 років. Їх навчала Сікора Людвіга Степанівна, яку люди вважали «вчителькою всіх маниківчан».

В період з 1951 по 1959 роки Маниковецька семирічна школа відноситься до Михайлівського райвідділу освіти Кам'янець-Подільської області.

З 29 серпня 1959 року школа стає 8-річною у складі Ружичнянського райвідділу освіти. 1 січня 1965 року школа переходить до Деражнянського райвідділу освіти.

В серпні 1966 року 8-річка набирає статусу Маниковецької середньої школи. Саме в цей час значно збільшується учнівський контингент. Оскільки у 9-10 класах навчаються учні з навколишніх сіл Яськівці, Мазники та Загінці.

З 1951 по 2013 роки школу закінчили 3177 учнів.